«ВІДГУКИ ДУШІ МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ»

Справжнє ім’я поетеси і вчительки – Марія Омелянівна Ланерт-Домбровська.

      Народилася 29 березня 1881 року в селі Білі Ослави на Івано-Франківщині в родині лісничого. Любила красиву природу Прикарпаття, мабуть через це й назвала себе «Підгірянка». В 13 років вона вперше почала писати вірші. 40 років працювала шкільною вчителькою та займалася улюбленою справою – поезією.

    Майбутня поетеса Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська народилася в звичайній селянській родині. У сім’ї було п’ятеро дітей.

Її дідусь був священником. Саме він навчив Марійку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім “університетом” в її житті.

    З дитинства мріяла стати вчителькою. Але батьки не могли оплатити її навчання. Дівчина вчилася самостійно – екстерном закінчила 8 класів, а потім екстерном закінчила  жіночу вчительську семінарію у Львові.

Головною метою вчителька-поет визначила: «Навчити, як зло оминати, а добро чинити»

    У 25 років у Львові Марійка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – учителем Августином Домбровським. Невдовзі вони повінчалися. У них народилися три сини та донька.    

      Під час війни Марія з дітьми знаходилася в австрійському таборі в містечку Гмюнд. Про пережите жахіття вона розповіла в поемі “Мати-страдниця”. 

Марійка була закохана в природу.

 Уважно прислуховувалася до
 гомону Черемоша та Прута.

    40 років життя Марійка Підгірянка вчителювала в різних селах і містечках Прикарпаття, Закарпаття, Львівщини й Австрії. Вона розповідала учням цікаві казки, співала разом з ними щедрівки, колядки, пісні, а діти душею горнулися до неї.

Твори Марійки Підгірянки

ввійшли у навчальні програми початкових класів, друкуються у колективних збірниках, антологіях, дитячих журналах. Вони дістали високу оцінку письменників, літературознавців. Видатний український поет Максим Рильський писав: “Марійка Підгірянка – справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса”.

У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з'являлися лише в журналах. Потім у видавництвах Львова та Києва вийшли друком маленькі збірки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ранкові зустрічі», «Розповім вам байку».

2009 року син поетеси Маркіян Домбровський профінансував видання найповніше зібрання творів Марійки Підгірянки великим томом «Для Вкраїни вірно жиймо» (Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2009). 

        Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів М. Підгірянки — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків. Вона складала для них лічилки, загадки, вірші, а підписувалася «бабця Клапця» .

        18 травня 1963р. яскрава зоря Марійки Підгірянки згасла. Її провели в останню путь на Личаківський цвинтар, що у Львові.

       

Вшанування пам’яті

    У місті Тлумач від 1991 року діє Музей-кімната Марійки Підгірянки.

    На батьківщині поетеси, у селі Білі Ослави від 1996 року діє музей Марійки Підгірянки, яким опікується науковий працівник музею, лауреат премії її імені Василь Левицький.

Ім'я Марійки Підгірянки від 1991 року носить Івано-Франківський театр ляльок.

Івано-Франківське обласне товариство української мови ім. Тараса Шевченка «Просвіта» у 1991 році заснувало премію імені Марічки Підгірянки в галузі літератури і мистецтва.

Найдавніші книги-ювіляри

965 років від початку переписування (1056) зі староболгар­ського оригіналу Євангелія дияконом Григорієм для новго­родського посадника Остромира - «Остромирове Євангеліє», що є однією з найдавніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції. Містить вибрані єван­гельські читання для неділі й свят, є важливим джерелом для вивчення давньослов'янської і давньоруської мов. Завер­шено переписування в 1057 р. Нині зберігається в Російській національній бібліотеці (м. Санкт-Петербург).

  

945 років від створення «Ізборника Святослава» (1076) - пам'ятка давньоруської книжності,

один із найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів морально-етичного характеру, укладений дияконом Іоанном у Києві для князя Свя­тослава Ярославича на основі рукописів бібліотеки Софійського собору. Тексти збірника містять настано­ви християнського життя, матеріали з граматики, по­етики, риторики. Рукопис зберігається в Російській національній бібліотеці (м. Санкт-Петербург).

915 років від того часу, як князь Володимир Мономах уклав перший дидактично-художній твір Київської Русі «Повчання дітям». Відомості про цю працю Мономаха науковці вперше знайшли у Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ», датованому 1377 роком.

У «Повчанні дітям» автор дає настанови своїм дітям та усім нащадкам Київської Русі: вчить їх бути розумними, хоробрими, гуманними, чуйними до людей, відстоювати інтереси Батьківщини, захищати її від ворогів, трудити­ся, поважати старших і жінок, жаліти дітей, сиріт, по­ширювати у країні освіту, сприяти доброчинності.

620 років від переписування (1401) ченцем Станісла­вом Граматиком у Нелабському

замку (селище Короле­во, Закарпаття) Євангелія («Королевське Євангеліє»). Замовником книги був дворянин Іштван (Степан) Вінц. Євангеліє написано церковнослов'янською мо­вою зі значною кількістю українських живорозмовних рис (близько сімнадцяти). Нині рукопис зберігається в Закарпатському краєзнавчому музеї в Ужгороді.

460 років від написання на Волині «Пересопницького Євангелія» (1561) - першого з відомих перекладів Святого Письма староукраїнською мо­вою з церковнослов'янської мови болгарської ре­дакції. Над рукописом працювали чернець Григо­рій, писець Михайло Василієвич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій. Роботу над перекладом розпочато в 1556 р. в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці, продовжено та закінчено – у Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці. Книга стала символом української державності, на ній присягають президенти України. Нині пам'ятка зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

440 років від першого повного видання (1581) «Острозької Біблії»,

надрукованої староукраїнською мовою в Острозькій друкарні Іваном Федоровим на кошти К. К. Острозького. Біблія відіграла важливу роль у боротьбі проти наступу католицької церкви на православ'я і є визначною пам'яткою книгодру­кування в Україні.

375 років від виходу друком (1646) пам'ятки української культури XVII ст. «Перло многоцен­ное» - збірки прозових і віршованих творів релі-I гійно-моральної тематики богословського, моли­товного і педагогічного призначення. Написана і видана вченим-богословом і педагогом Кирилом Ставровецьким.

360 років від виходу у світ (1661) першого дру­кованого видання церковнослов'янською

мовою «Києво-Печерського патерика» - пам'ятки східно­слов'янської житійної літератури, збірника тво­рів реальної та легендарної історії Києво-Печер­ського монастиря, оповідань про діяльність його засновників Антонія й Феодосія, їхніх учнів і послідовників та головну святиню монастиря -соборну церкву Успіння Богородиці. Патерик спра­вив істотний вплив на розвиток української літе­ратури та мистецтва (агіографії, культової поезії, іконописання, графіки тощо).

За матеріалами Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О.Сухомлинського, м. Київ